 |
30 березня 2018 Ганна Черкаська |
Художник-кріпак до 47-ми років! Що може бути страшнішим? Та система вигадала ще страшніше: поміщик відпустив Василя Тропініна на волю, але відмовився продавати з рабства єдиного його сина.
Василь Тропінін, кріпак графа Антона Сергійовича Мініха, народився 19 (30) березня 1776 р. Згодом як віно графині-нареченої дістався зятеві кріпосника – Іраклію Івановичу Моркову. До 1823 р. (до 47 років) — кріпак графа Іраклія Моркова жив здебільшого в Україні у с. Кукавка (тепер Вінницької області).
Живучи на Поділлі, Тропінін був і кухарем, і лакеєм, і художником. Скільки Василь себе пам’ятав, стільки він малював. Одного разу картина так сподобалася графу, що той зласкавився: “Проси, що хочеш!” “Учитися хочу, пане!”. “О, це добре! Будеш учитися!” І віддав Тропініна в науку до відомого у Петербурзі кондитера. Крім того, Василь відвідував безкоштовні класи малювання в Академії мистецтв у С. Щукіна., а з 1799 р. навчався там як “сторонній учень”.
“Я мало учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку писав з натури, і ці мої роботи, здається, найкращі з усього до цих пір мною написаного”, — писав згодом художник. Тропінін створив галерею портретів українських селян.
У 1818 р. Василь, супроводжуючи графа, відвідав Кам’янець, у фортеці намалював одного з в’язнів “Портрет українця середнього віку”. Дехто з учених схильний вважати його зображенням Кармелюка.
Тропінін спроектував і розписав церкву в с.Кукавка, де він у 1807 р. обвінчався з вільною селянкою Анною Катіною, яка не побоялася вийти заміж за кріпака. Знайшовся у них син-одинак Аркадій.
1823 р. на Великдень 47-річний дворовий кріпак Василь Тропінін замість червоного яєчка отримав від пана вільну. Але яку? Його 15-річний син залишався кріпаком графа Моркова! Того року художник виставив в Академії мистецтв свою “Мереживницю”, яка одразу стала популярною.
Грація, душевне тепло майстрині-кріпачки підкорили глядачів. За “Портрет К. Леберехта” Тропінін отримав звання академіка портретного живопису.
Подальші роки були пов’язані з Москвою. Там зустрілися двоє талановитих українців із дуже схожими долями: художник Василь Тропінін та актор Михайло Щепкін. Обоє були кріпаками, за обох з кохання віддалися вільні жінки, в обох сини лишалися кріпаками. Розмовляли – порівнювали, за цей час Тропінін намалював тонкий, душевний портрет пані Олени Щепкіної (дочки турецького паші, матері шістьох дітей, Ангела з трояндою).
Тропінін давав безкоштовні уроки здібним дітям. Кажуть, він змалював буквально всю Москву, виконав три тисячі портретів. Йому належать портрети І. Айвазовського, К. Брюллова, О. Пушкіна. Відомі два найкращі прижиттєві портрети О. Пушкіна: полотна О Кіпренського та В. Тропініна. Обоє у 1827 р. зобразили 28-річного Пушкіна. До речі, художники разом навчалися в Петербурзі, приятелювали, бо обоє офіційно були кріпаками, хоч Орест був бастардою.
Портрет, написаний О. Кіпренським, замовив Антон Дельвіг. Художник писав його у липні 1827 р. у будинку Шереметьєва на Фонтанці. Тут і скульптура Музи з лірою в руках, і шотландський плед бардів, і урочистий фрак. На смаглявому обличчі Пушкіна лежить печать натхнення. Витончені руки поета спокійно складені на грудях, ретельно виписано манікюр – гордість барда.
Портрет О. С. Пушкіна пензля Ореста Кіпренського визнаний одним з найкращих, створених за життя поета. Пушкін високо оцінив роботу художника, проте вважав, що Кіпренський прикрасив його зовнішність, тому писав:
Себя, как в зеркале я вижу,
Но это зеркало мне льстит.
О.Пушкін, який називав своє обличчя “сумішшю мавпи з тигром”, замовив В. Тропініну портрет. Василь Андрійович прийшов до поета і застав його у ранковому “негліже”: розпатланого, у халаті, в сорочці з розхристаним коміром, недбало пов’язаній хустині. Волосся, риси обличчя мали печатку “арапського неподобства”, що відзначав у себе сам поет. Пушкін у той час захоплено возився з цуценятами. У такому незалежному вигляді Тропінін його і зобразив. Поет поклав свою випещену перукарем руку з заповітним містичним перснем на великому пальці однієї руки на стос паперу, ніби “прислухаючись до музи”. Це полотно припало Пушкіну до душі.
На душі художника була зима: померла Ганнуся, Аркадій був у рабстві. Так і не побачив Василь Андрійович сина вільним. Василь Тропінін купив невеличкий будиночок у Замоскворіччі, у ньому 15 (3) травня 1857 року на вісімдесят другому році життя і помер художник-портретист, представник класицизму.
Україна-моя країна! 